Ірина Саковець – День де-не-де…

День де-не-де, а деінде примарами
тіні на сіні й траві,
грається хмарами ранніми, рваними
з рову рвучкий вітровій.

Тісно тополі в німій напівтемряві,
скинути б темну кору…
Сонцегоріх із небесного дерева
падає прямо до рук.

Сни кольорові розійдуться колами
від світлопаду й роси.
Літо, не мали з тобою ніколи ми
стільки барвистих лісів,

заспаних стежок до синього берега,
сонної в річці води,
запахів м’яти й акації кетягів,
меду в долонях садів,

в небі хмаринок, блідих і незрілих ще!..
В дім понесу навмання
з вітром у косах і сонцем у пригорщі
скибочку світлого дня.

автор: Ірина Саковець

День де-не-де...