а такі як він не міняють Всесвіт, не складають гам
не поклоняються щораз новим моїм богам
не намагаються проламати мою броню
просто від таких іскорки, як від вогню
а такі як я не пробачають образ і біль
вміють придумати собі як проблему так ціль
можуть перетворити себе у руїни
бо такий як він на тому кінці країни
бо такий як він не бавиться у пророка
він терпить мене, хоч зі мною й велика морока
просто коли він дивиться в очі – від нього криє, – то, певно, фатум
я подолаю і час і простір, буду міняти місця і дати
телефоную до нього щойно:
любий, привіт, я приїду в суботу
віриш чи ні – я забила на іспити
завтра вже точно кину роботу
чую – всміхається :
круто, мала, але хто ти?
автор: Ірина Лазоревич
