Життя іде і ми підвладні часу…
Багато марно втрачених хвилин.
Отак стоїш у довгій черзі в касу,
А там квиток для кожного один.
Кому які судилися маршрути-
Хтось їде, йде, літає чи пливе,
Для когось вітер не завжди попутний,
А хтось у холод ділиться плащем.
Сиплеться час піском крізь наші пальці,
Тече дощем в негоду з наших стріх,
Біжать секунди хвилями по гальці.
Ніхто не в силах зупинити їх.
Життя іде і ми підвладні часу…
Не гай у ньому жодної з хвилин.
Носи життя, як дорогу прикрасу,
Яка ніколи не зрівняється ні з чим.
автор: Ірина Лахоцька
