Ірина Лахоцька – Здавалося прожив вже півжиття…

Здавалося прожив вже півжиття
У пошуках якогось позитиву.
Та так по-справжньому, так до кінця
І не відчув на собі літню зливу.

Все нив, стогнав, усе було не так,
Втікали дні по чорній стертій кальці.
Душа чекала, хто подасть їй знак
Босоніж бігти по гарячій гальці.

Ми розміняли світлість своїх душ
На ті вокзали монотонних станцій
І п”єм до дна, смакуючи той мус,
Все ще в чеканні ангельських посланців.

То може досить вже з таким лицем
Ходити і ганьбити свою долю.
Зустрінемося завтра під дощем,
Але забудь удома парасолю.

автор: Ірина Лахоцька

Здавалося прожив вже півжиття