Вже роздано ролі. І я буду небом-
бездонним…безкраїм…
то синім,то сірим.
І мирним назавжди над морем,над степом.
Ти лишишся сонцем.Давай-но зіграєм
прекрасніші ролі
в небесному фільмі.
Душа моя хмарка блукає по небу.
По зорях читає
схід сонця словами.
Як тішиться- в променях чує потребу
і сірість безмежна здається їй раєм.
А плаче- проллється
на землю дощами.
Зігріється небо обіймами сонця,
ховаючи сльози
в його закапелках.
Поміститься хмарка на теплій долонці
у час, як внизу розцвітають мімози
і схил небокраю
прикрасить веселка.
автор: Ірина Лахоцька
