Так важко іноді даються вірші…
Буває криза в творчості така,
Що за щодень тобі стає все гірше,
Як не напишеш жодного рядка.
Сумні слова… І втішити нікому…
Муза, втомившись, з болем голови,
Склала валізи й подалася з дому,
Здається, на безлюдні острови.
Натхнення також проситься в відпустку…
Нема йому ніякого жалю.
Йдіть всі. Я знаю чим заповню пустку-
Бодай без вас хоч солодко посплю.
автор: Ірина Лахоцька