Ірина Лахоцька – Причаїлась зима у високій гущавині неба…

Причаїлась зима у високій гущавині неба,
Де душа дивовижна пливе в уособленні хмар.
Ще от- от й приголубить сніжинками зрізані стебла
І прокинеться з сну наш самотній вечірній ліхтар.

Ще от-от і почнеться одвічна елегія снігу,
Цей зимою задуманий янгольський витвір краси,
У якім є всі шанси життя прочитати, мов книгу,
І в душі назавжди залишитись малими дітьми.

Пригорну до грудей милозвучні зимові есеї,
Прикладу їх до серця, де щемно і дуже болить,
Бо здавалось, ще мить і зрівняється все із землею,
А тут раптом ця сірість змінилась на ніжну блакить.

А тут раптом така чистота і розкаяна щирість
Огортала тебе і цілунками клалась до ніг,
Що півсвіту віддав б, щоб не впасти у Божу немилість
І щоб мир всім приніс нам цей досі незвіданий сніг.

автор: Ірина Лахоцька

Зима