Ірина Лахоцька – Крізь призму днів словам надати дотик…

Крізь призму днів словам надати дотик,
Вжививши іскру ніжності й тепла,
Щоб не були пусті вони й бува
Не спопелили душу, як наркотик.

Своїм словам вростити білі крила,
Нехай летять в твої блаженні сни,
Нехай летять й збуваються вони
В синіх морях на піднятих вітрилах.

Промінням сонця в чиюсь світлу душу
Нехай засвітять, взявши у полон
Ту крихту щастя, явну, а не сон,
Що гребнем хвилі винесло на сушу.

Слова…Слова…До клавіш ніжний дотик,
До струн душі торкаються слова.
І ллється пісня й музика жива,
Коли слова покладені на ноти.

Ти чуєш…Як торкаються каміння
Шепочучі вуста невтомних хвиль,
Згорає спогад вже за кілька миль,
Лише слова і музика нетлінні.

автор: Ірина Лахоцька