Ірина Лахоцька – А давай ми вже спустим вітрила…

А давай ми вже спустим вітрила,
Я не питиму слів твоїх трунок
І дістану з- під серця пакунок,
У якому поламані крила,
Що отримала якось в дарунок.

А давай ми відпустим назавжди
Тих метеликів у наших душах,
Бо втомились вони і неслушно
Їх в неволі так довго тримати,
Де самотньо, нестерпно і душно.

А давай ми вже кинемо якір
В темні води серед океану
І я сильна настільки, що встану
Й перейду в пропливаючий катер,
Незважаючи на рвану рану.

А давай я знайду собі острів
Того спокою в кілька каратів,
Тої волі, яку не відняти,
Де я матиму свій власний простір
Й буду вчитися знову літати…

автор: Ірина Лахоцька