Він знаходить тебе серед сотні облізлих трупів,
прикриває старим простирадлом плечі й коліна.
У нього напрочуд ніжні оголені ступні,
і між пальцями можна помітити залишки сухої глини.
Його жести хоча і спокійні, проте лаконічні.
Його мова, здається, щось між церковнослов’янською і санскритом.
І хоча для одних він здається шизофренічним,
заради розмови із ним інші ладні навіть згоріти.
Там, де він зазвичай проповідує своє вчення,
важко зустріти ідейних паломників і прочанів.
Твоя щира віра – його головне знамення,
твоя молитва – джерело його океанів.
Він приходить до тих, хто не до кінця змертвілий,
хто ще не забув зовсім його напівмертву мову.
Не бійся, коли зрозумієш, що ти ще не зовсім зрілий,
страшно, коли стане чужим сказане ним слово.
автор: Iren Konst
