Iren Konst – Тихо. Це ти чекаєш мого голосу…

Тихо. Це ти чекаєш мого голосу,
ніжного шепотіння,
лагідних доторків губ

до твоїх губ. Безболісно
і безтурботно ми накриваємося
простирадлом і чекаємо півночі.

Чекаємо нового дня сірого мегаполісу.
І лише вночі з’являєшся справжній ти.

Я хочу до тебе [за тобою] іти
і нести
усі твої біди, усі непосильні твої хрести.
Іти твоїми слідами босоніж, лише б іти,
відчуваючи запах квітів, за собою палити мости.

Ти тільки дивись мені в очі,
щоби я знала – це все не дарма,
що завтра я знову буду не сама.
Що нас не загубить по-справжньому мертва зима.
Ти тільки не забувай, дивись мені в очі.

Так холодно нам не було вже давно
[нас гріє лише шепотіння і дешеве вино].
Але ти сьогодні мовчиш – і це справжній ти –
я не боюсь летіти, не боюсь висоти.
Я не боюсь іти.

автор: Iren Konst

Тихо. Це ти чекаєш мого голосу