Кому залишати усі твої телефонні дзвінки, магазинні чеки і дрібні монети?
Куди ти сьогодні підеш, куди завтра повернешся і кому віддаси свої крижані амулети?
___________
Її голос чувся далеко на схід від твоїх кордонів,
врізався у мозок і віддавав у кінцівки.
Комір яскравої сукні полишився на пероні
і ти вимагав одного – зараз у руки б гвинтівку.
___________
Її вперше забути було зовсім неможливо:
вона йшла босоніж по калюжах – і була щаслива.
Таких, як вона, важко вмістити повністю всю всередині себе.
Вона носить довге волосся і посміхається, як говорить до тебе.
Вона могла б стати відомим скульптором, а може лікарем,
вона любить носити в кишенях пальто твого імені літери,
почувати себе вільною і цілувати тебе у скроні
[після цього у неї ще раптом з’являються на обличчі мітки червоні].
Вона в голос читає тобі романи про тих, хто дуже схожий на вас,
її фото частіше значущі в профіль, аніж у анфас.
І зазвичай вона геть жаданіша без одягу і без прикрас…
___________
Сьогодні вона у тій ж сукні, що й у ваш перший раз.
автор: Iren Konst
