Iren Konst – І падають ангели…

І падають ангели, падають мертві в небо,
чіпляються горлом за гарячу оголену душу.
Їм крила врізаються в спину, віддають під ребра,
їм хмари то пестять плечі, то горло душать.

Торкаються ангели тиші, блукають раєм.
Мовчки слухають Бога і крилами б’ють по спині.
Там, куди падають ангели, сонця більше немає;
там тільки холодна зброя й муровані стіни.

І кров гірка і солона омиває потріскані губи,
змиваючи з тіла купу смертей і бруду.
Ці ангели, знаєш, мовчать і поводяться трохи грубо,
але кожен, хто бачив таких хоч раз, ніколи уже не забуде.

Їм замість німбу зручніше носити зелену форму;
їм бруд на руках миліший за крохмалені крила.
Коли рідна земля стає епіцентром військового шторму,
літати їм, знаєш, зовсім немає сили.

автор: Iren Konst