Коли в легенях перцем
пече від самоти,
коли шматують серце
розлючені коти,
і тіло прагне раю,
а на душі – чорти,
тоді себе втішаю:
ще кілька днів – і ти.
Коли ламає ребра
нестримність почуттів,
боязнь отак без тебе
ще тисячу життів,
і раптом блякне небо,
і квітам не цвісти,
повторюю для себе:
ще трішечки – і ти.
Коли полонять мрії –
солодкий рафінад,
і серце не радіє
вже жодній із принад,
і кожен день – то битва
із вічністю хвилин,
тоді моя молитва –
це тільки ти один.
автор: Іра Саковець