Іолана Тимочко – Руки мольфара тримають вітри і хмари…

Руки мольфара тримають вітри і хмари —
гори у грозах,
гори в руці димлять.
Бог дав тобі голос,
бог дав тобі кару,
карму,
бог дав тобі вуха —
слухай і говори.

Пальці мольфара плетуть смерекові храми,
голі ялини —
скеля в пісок росте;
не помилися —
небо висить над брамою,
пий з нього воду,
пий з нього подив,
йди.

Пальці мольфара місять розмоклу глину,
глина болить,
глина голосить —
хтось
мне її тіло,
біль натирає воском.
Простір куйовдиться,
дибом стає —
біжи

в руки мольфара, в груди мольфара, в бороду.
Коло гончарне крутиться,
догори
бог піднімає браму,
зорю
і голову,
сонце у пазусі
цього ґазди —
бери.

Голос мольфара гойдає роки і дотики —
дай йому руку,
стукай у тінь
дверей;
п’ють молоко з грудей золоті гадюки,
трусяться кості —
в ребрах
згорає
смерть.

Пальці мольфара тримають світи і храми,
голка у горлі
вістрям кудись униз.
Гори димлять,
і ватри горять під хмарами…
Глина відкрила око —
дивись,
дивись!

автор: Іолана Тимочко