Інна Стократна – вона завше знала котра зараз година…

вона завше знала котра зараз година – сонце припадало до її п`ят рівно о другій
бавилося щомить інакше – дико дитинно а ввечері заповзало за її спину й казало – слухай
усе тепло цього світу проростає мов камені проростають поміж асфальту чи стін будинків
й усі невикористані розділові знаки дихають правдою подібно до литок босої та палкої жінки
бачиш вітри що вештають тут поміж стовбурів – іноді вони рятують дерева від божевілля
тому надто часто дмуть мов змучені скровлені та потворно чорні мов обтяжене сном вугілля
усі страхи ховають себе поза стіни будівель усі будівлі розбещені шумом та голодом
тому зазвичай страхи у співмешканців спільні й вимучені надто подібними й терпкими болями
дощі насправді народжуються у морі та линуть на землю аби хоч раз туди повернутися
саме тому дзвін крапель до того схожий із долею що йдучи полишає відчуття самотності й скрути
і усі твої ночі через те настільки печальні що сновидіння живуть у моїх кишенях
знаєш
щоночі
торкаючись твоєї спальні
зірки обережно стишуються й ховають жагу у легенях

автор: Інна Стократна

вона завше знала котра зараз година