спільні ранки для нас тягнуться надто довго а себто жадібно
так довго як гояться ранки та порізи від паперу на твоїх грудях
тому доки вони минають до нас між пальці лягають наші звичні маленькі радощі –
можливості пеститися ніжитися й кохатися а себто можливості бути

ранками ранки твої доводиться загортати у ковдру аби відігріти
тамувати подих від кожного незначного биття твого внутрішнього життєво необхідного важеля
і в решті решт стелячи повільні кроки дістатися до того потаємного місця
де б`є дзвінке джерело котре постійно вібрує підказуючи тобі на що ліпше зважити

зважити ліпше на наше спільне бо усе наше спільне вічно триватиме
ранити груди лише папером бо папір це завше буде терпіти
дзвінке джерело варто ховати в серці бо хоч місця для того є іще надто та
більше жодного надійного
а у тебе замість серця ранки
то звідки б`є твоє джерело
мила
звідки?

автор: Інна Стократна

Спільні ранки

Меню