А соловей мовчить притишено,
Бо снами спить утомлена рілля…
І хтось шепоче тихо віршами,
І в такт гойдається верби гілля.
І ті слова такі намолені
Причастями самотності й журби,
А місяць, зреченням оголений,
Скидає сріблі тіні до води…
Лови тумани над світанками,
Сягай щосили сутності глибин…
Поміж коханцями й коханками
В житті є та одна чи той один!
2014
автор: Iнна Орлецька
