І на асфальті крейдою: «Кохаю»

Кричала, плакала, ридала
Так голосно, а ти не чув.
Я навіть фото твоє цілувала,
А ти голубив іншу, з нею був.

Ти їй писав пісні, поеми і вірші
І на асфальті крейдою: «Кохаю».
А,що до мене?Був ти у моїй душі
Тепер про тебе тихо забуваю.

Вже не кричу, не плачу, не ридаю,
Коли побачу лиш скажу: «Привіт»,
Повз мене йди тебе благаю.
А я піду і за своїм коханням вслід.

А ти гукнеш: «Вернись, кохана!
Не йди за ним, я тут, я твій!»
А я, не обернувшись, скажу: «Не кохана!
Тепер про мене тільки мрій!»

автор: Богданочка Гарматюк