Христина Сирова – Сотні тисяч раз думала, що все.

Сотні тисяч раз думала, що все. Спопелію.
Нутро калічили зізнання, розбиті мрії.
А ти на рани дув, і цілував у скроні. Бороню…
Пручаюсь від неволі у твоїх руках. Ти віриш,
Що це мине. Я вільна. І не ламай моє одне крило.
Я з ним ходити попід небом вже навчилась.
А тим хто на землі, до неба не дано. Ти прочини вікно
Хай вітер шаленіє. Нехай здирає ілюзії сукно
З обличчя і з душі. А ти мене прости. І не тримай надії.
Я надто нічия, і надто вже давно…

автор: Христина Сирова

Сотні тисяч раз думала, що все.