І над кожним одвірком жереби.
І на кожній станції – «мир».
От би жити за власними правилами.
А не вихід шукати з квартир.
Чи з кватирок просунути руки
І хапати за пальці тепло.
І для чого оці всі розлуки?
Хоча тіл незліченне число.
автор: Христина Сирова
