Христина Сирова – Ніч не співатиме тобі колискові.

Ніч не співатиме тобі колискові.
Тиша не лататиме спокій.
Нічними примарами постукає, вкотре, в двері
І ти залишишся з нею…
Вже, як звично розділятимеш навпіл ліжко.
Просуваючи руки у закутки власної совісті.
Хотів би сховатись у себе глибоко і стрімко.
Але нутро осипається пожовклим листям.
Так завжди, коли дивишся у чорні зіниці її очей.
Коли не має сенсу забезпечувати собі алібі.
Брехня недоречна, коли опонент ти сам.
Розламай собі ребра, і витягни з серця жереби.
Досить складати надію на випадок, виправдовуючи походження ран.
На власному ліжку створюй приватний всесвіт. Вігвам.
Шамань з нею, пульсуй в магічні бубни.
Пий відчай і сором на брудершафт.
Комфорт не там де совість запиваєш спиртом,
Закусуєш м’ятою.
Серце не з тими, хто подає склянки і волає з тобою на площах.
Скажи прощавай минулому.
Вмий руки та голову власною совістю.
Тільки вона мірило твого суму, неосяжного друзями відчаю.
Впивайся гірким присмаком глибоко в роті.
Ні це не жовч, це всі не випрані гріхи твого короткого життя.
Ця ніч, як і наступна змінюватиме під тобою сотні
Простирадл і підступних думок. Тобі не сховатись в укриття.
Просто здайся їй. Вкотре. Навчись кайфувати від шаленого серцебиття.
Розділяй запаморочливу настоянку з суму й свободи.
Нехай не спокій, нехай бедлам.
У своєму приватному всесвіті ти володар своїм страхам.

автор: Христина Сирова

Ніч не співатиме тобі колискові.