Знаєш, а зараз це вже не так і страшно
Прокидатись серед ночі і думати: почалось,
сни про тебе не дають спати,
і на пусту голову лити воду.
Адже, це так просто – словами мовчати
коли чекаєш якого-небудь пояснення.
коли хочеш прогнати втому,
а програєш найслабшому. А йому одному
на тебе начхати. Адже, ти так живеш,
ненавидиш алкоголь, часом запалюєш сигарету,
а ти так ховаєшся від нього
в памяті і на сторінках інтернету.
пробач мені нарешті за мої довгі вії.
І за усмішку. І за вітер – його неможливо прогнати…
– я повернусь сюди в майбутньому. Твої надії
справдяться, тільки чекай.
– не варто чекати, коли час вирішив зупинитись,
А я далі рухаюся вперед, мені з ним не жити…
автор: Христина Маховських