Зламаймо свого спокою канони,
Спалім до свого спокою мости.
Візьмім на плечі небо, що дано нам,
Щоби його по світу рознести.
Хай буде всім і радісно, і сумно
Зачуть висотний дих його вітрил.
…Несім для днів прозорість світлодумну,
Для вечорів — розмай червоних крил.
Несімо для світань блакитні мева,
Несім для ночі зоряні плащі.
Точім на плечі людям і деревам
Із того неба сонячні дощі.
Точім із нього бурі буйновійні,
Пускаймо диво-птахом із руки…
Лиш рознести його не пожаліймо,
А то безбарвним стане
І важким.
автор: Грицько Чубай
