Грушовська Катя – Глянь ось ці дві акварельні постаті…

глянь ось ці дві акварельні постаті
мов ватермарки щирості на синтетичній простині
міста. цього імлисто землистого простору
скільки їм того щастя на ті сантиметри зросту ?

скільки їм того сміху на вісім із лишком років ?
поки з плечей проростає м’ята меліса поки
восковий вечір робить свої сутінкові кроки
пестить долоні місяць своїм мармуровим оком

глянь, це не ми, ми ж бо висохли до останку
в нас кровоточить кожна багряна ранка
щастя тонке як натільна білизна твоєї коханки
ми на уламках дійсності, ми – це і є уламки

а ті двоє вічні, зрослися хрящами шкірою
вона все до нього лащиться тихим лякливим звіром
ми не вони, ми убиті зіпсуті забуті

та

вона йому вірить
і
я тобі
вірю

автор : Грушовська Катя

вона йому вірить