Флакк Квінт Горацій – До Мельпомени

Мій пам’ятник стоїть триваліший від міді.
Піднісся він чолом над царські піраміди.
Його не сточить дощ уїдливий, гризький,
Не звалить налітний північний буревій,

Ні років довгий ряд, ні часу літ невпинний;
Я не умру цілком: єства мого частина
Переживе мене, і від людських сердець
Прийматиму хвалу, поки понтифік-жрець

Ще сходить з дівою в високий Капітолій.
І де шумить Авфід2 в нестриманій сваволі,
І де казковий Давн3 ратайський люд судив,—
Скрізь говоритимуть, що син простих батьків,

Я перший положив на італійську міру
Еллади давній спів. Так не таїсь від миру,
І лавром, що зростив святий дельфійський гай,
О Мельпомено, ти чоло моє звінчай.

переклад М. Зерова

1 Мельпомена — муза трагедії або взагалі поезії.
2 Авфід — річка на півдні Італії.
3 Давн — міфічний владар Апулії.

cтислі перекази творів світової літератури