Відшукай мене між рядками,
Поміж нот, що без слів загинули,
Серед снів, які ніч нашептала
І на ранок в кишеню підкинула.
Відшукай мене в поглядах. Знаєш,
Перехожих багато навколо.
Може, в чиїсь очах побачиш
Мою посмішку їм випадкову.
Сонця промені на твоїй шкірі
Рикошетом від мене до тебе,
Моря теплі сріблясті хвилі
І безкраїй шматочок неба.
У розмовах чужих телефонних,
В іменах у тебе за спИною
Ти шукатимеш щось знайоме,
Вкрите пилом і трішки провиною.
Всі паролі, як вени, відкриті,
Не уздовж, а незграбно упоперек.
А це значить, що будемо жити! –
…Із сумління шрамами докорів.
27.06.2013
автор: Евгения Михайлюкова
