Елизавета Замана – Ти пішов від мене до іншої

Ти пішов від мене до іншої
обіймати її коліна,
цілувати вуста німі,
з нею грітися біля каміна.

у тебе постійно нові коханки
та ця б’є усі відомі рекорди.
тобі подобаються її холодні ранки
і монотонні сумні акорди…

тепер твоя нова королева
радіє поливаючи нас дощем,
що не день, то мелодійна злива,
мов пісня “океану” чи когось іще…

а ти кажи їй, як твоя колишня
тебе не пробачала й геть не розуміла,
(колишня, то ж до речі, я)
твоїх рук у холод не гріла,

і вболівала за динамо,
а ви із нею за шахтар.
нам разом завжди світла мало,
вона ж тобі до рук ліхтар …

ти пішов від мене до осені!
до цієї клятої, холодної суки!
від якої давить скроні,
а її вітри морозять руки.

тож кохайся у її полоні
назад не приходь – не чекаю.
твоя дівчинка вгору долоні,
твоя дівчинка стоїть на краю.

посміхайся, не треба жалю!
будь покірним у її обіймах,
ти ж не знав, що я тебе люблю…

(йди,бо здійме від гніву дах)

не втрать свою нову коханку.
ти ж пішов від мене до осені
й вона тебе чекатиме до ранку,
а мені вже чекання доволі.

автор: Єлизавета Замана

Ти пішов від мене до іншої