Душевний лист

Душевний лист

І знов папір рясніє крапками,
Не хочу більше ставить ком.
Слова згоріли з недопалками
І загасилися вином.
І знову в ранішньому мареві
Я відчуваю п”яний дим.
Закуте небо синє хмарами,
Самотнє небо.Що за ним?
Застигло все життя в буденності,
Мов довгочасне дежавю.
Моя душа пропала в безвісті.
Чи я існую, чи живу?
Мої години марно страчені
уже пішли у небуття.
Мої образи непробачені
Не підуть знов до забуття.
І знову димом застилається
Усе подальше майбуття.
У чому винна – в тому каюся,
Це – найщиріше каяття!