Я вловлюю кожен подих твій
І кожне слово…
Лише зупинка з майбуття
Не відпускає нас,
Та доля нами скерувала
Назавжди бути разом, навіки…
За щастя, долю і любов
Боротись треба,
І лише покаже час,
Правдиво ми прожили
Чи намарно…
А тим часом діти наші підростають,
Слова біжуть за течією,
Кохання наше гасне, мов свіча,
Залишаються лиш сірі будні,
Ти залишаєшся один, – і я одна,
Лунає десь гітари дзвін,
І смуток поринає в душі,
Для чого все це було?
Марно? Чи життєво?
А доля все керує і керує…
Біль, образа, знову смуток..

автор: Ірина Очкусь

В природі існує ідеальна рівновага. Все виважено, ретельно виміряно, зібрано в грандіозну систему. Її не обманеш, не примусиш виконувати будь-які накази, чи навіть вказівки, ніхто ніколи не стане володарем природи, вона – воля, вона знає правду, єдину справжню правду, яка координує роботою нашого Всесвіту.
Природа жорстока, вона бере собі в раби бажання, емоції, підкоряє людські потреби. Їй відомий сенс кохання, вся його глибина і пристрасть, вся мудрість і дитяча довіра. Природа інколи захоплюється грою з почуттями людини,завдаючи нестерпних страждань, але вона ніколи не визнає своєї не правоти, вона стверджує, що все є частиною, балансу, або Великого порядку. Природа зводить життєві лінії людей, дарує неосяжну любов, для когось ця любов є ключем до воріт Раю, мостом між світом звичайним та невидимим, а для когось це дорога де кожний крок це страх і розпач. Людина завжди шукала мету, ціль, заради якої необхідно терпіти муки, протистояти зневірі, перетворювати своє серце на відважний легіон, і кидати його на вимушену війну з жахом самотності. Всі біди і страждання не є безпідставними, якщо є мета, віра в призначення. Будь-яка людина переконана, що призначення це щастя, і що кожна йота переживання це камінь з якого необхідно будувати сходи до величі блаженного задоволення. Щосекунди Всесвіт, розкидає каміння, яке нещадно б’є, ранить, розбиває душу до крові, але вона наштовхує на розуміння свого механізму, він прагне пояснити, всю простоту і чудесність природи, тому що він справедливий. Лише той, хто зуміє зрозуміти правду природи, її формулу і зміст, тільки той збудує своє щастя. Природа: жорстока, справедлива, добра, вся несумісність рис її характеру, свідчить про основу – Велику Мудрість.

автор: Хоманець Ярослав

Меню