Дмитро Лазуткін – Дівчинко ти пахнеш конваліями…

дівчинко ти пахнеш конваліями дівчинко я пахну тобою
світ переминається – з ноги на ногу – непевний цей світ
можна вірити можна не вірити але з такою любов’ю
краще літати аніж переривати політ

це – відчуття безпеки, це – тонкі капіляри
які я виводжу в тобі своїм язиком
ходять вечірнім містом наші примари
ніби гортають давній фотоальбом

всі ці світлини всі ці дивні обличчя
всі ці листи які написав наперед…
я кілька разів дізнавався – що таке відчай
пив з ним на брудершафт бідкався тет-а-тет

знаєш, ти поряд – і я забираю слова, віддаю їх –
так, задарма – нехай вигинається мить…
наші прощання – мережать бентежать лютують…
наше сонце на кінчиках пальців бринить

можна вірити можна не вірити але з такою любов’ю
солодко перетинаються – видих і вдих…
дівчинко ти пахнеш конваліями дівчинко я пахну тобою
шкіра тремтить від дотику пальців твоїх

автор: Дмитро Лазуткін

Дівчинко ти пахнеш конваліями...