Дме вітер із-за поля,
Тріпоче листячком тополя,
Сумно біліє край дороги,
хатина,
по шляху іде дівчина…
У очах її сльозина,
Щось терпіть її не сила,
У тисках її душа,
В неї спокою нема
Прийшла, присіла біля тину,
Тулилась, мов мала дитина!
Дивилась у небо безкрає!
Але там коханого не має!
Сповідалась вона макам,
Навіть пес на цепі плакав,
Тихо цокала її година,
Бідна, бідна сиротина!
автор: Іванна Сирота