Вояцька повість — жанр середньовічної літератури, де мовиться про героїчні подвиги, батальні сцени, епізоди військового побуту, в основі яких реальні та легендарні історичні події. Поетичний стиль В.п. пов’язаний із фольклорною епічною традицією, з історичною, переважно агіографічною (книжною) прозою, тяжів до фактографічного опису, стереотипних стилістичних фігур, поширював патріотичні ідеї та вояцькі чесноти, втілені в центральному образі — історичній особистості, змальованій у вигляді зразкового вояка. Широкою популярністю користувалися такі твори, як “Олександрія”, “Іудейська війна” Иосифа Флавія (у києво-руському варіанті — “Повість про зруйнування Єрусалима”), “Девгенієве діяння”, “Троянські діяння” та ін. В.п. збереглися як фрагменти києво-руських літописів (“Велесова книга”, “Повість минулих літ”, “Київський літопис”, “Галицько-волинський літопис” та ін.), козацьких літописів (Самовидця, Самійла Величка, Григорія Грабянки, “Історія русів”), а також як оригінальні твори (“Слово про Ігорів похід”).