Віршознавство — розділ літературознавства, частина поетики, наука про віршові нормативи літературних творів, покликана осмислювати внутрішню будову вірша, власне, його метрику, строфіку та фоніку. В Україні початки В. спостерігаються в граматиках та поетиках братських шкіл XVI-XVII ст. Особливого розвитку сягнуло В. у Києво-Могилянській академії (Феофан Прокопович, Митрофан Довгалевський, Георгій Сломинський та ін.). У XIX ст. В. розроблялося в наукових працях О.Потебні, В.Перетца, І.Франка, Ф.Колесси таін., а в XX ст. — Б.Навроцького, Б.Якубського, Д.Загула, Г.Майфета, М.Зерова, П.Филиповича, М.Драй-Хмари, В.Чапленка, С.Гаєвського, В.Сімовича, Я.Гординського, І.Огієнка (митрополита Іларіона), В.Державина, Д.Нитченка, І.Качуровського, В.Ковалевського, К.Волинського, Ніни Чамати, Галини Сидоренко, Наталі Костенко, М.Сулими, Алли Коваль та ін.