Валуєвський циркуляр — таємне розпорядження Російського уряду від 20 липня 1863 про заборону друкування книг українською мовою. Автором був міністр внутрішніх справ Російської імперії П.Валуев, відомий своїми антиукраїнськими поглядами. В.ц. значною мірою інспірований російськими політичними колами, публіцистами, які звинувачували (часто під впливом польської шовіністичної преси) українські національно-культурні сили у революційній пропаганді, політичному сепаратизмі, зв’язках з польським повстанням, у намаганнях створити “окрему” літературу, в “передражнюванні” народної, тобто російської, мови. Зсипаючись на те, ніби “більшість малоросів самі доводять, що ніякої малоросійської мови не було, нема й бути не може і що наріччя їх, вживане простолюддям, є та сама російська мова, тільки зіпсована впливом на неї Польщі”, В.ц. заборонив друкувати українською мовою шкільні підручники, науково-популярні праці, релігійні видання, що спричинило закриття недільних шкіл, переслідування діячів освіти і культури. Дозволялося друкувати лише твори художньої літератури, які піддавалися жорстокій цензурі. Навіть у середовищі російського імперського чиновництва В.ц. не мав одностайного схвалення. Наступним етапом дискримінації українського друку став Емський указ (“Указ Юзефовича”) 1876.

Меню