Усічена рима — римування, при якому словам у кінці віршового рядка наче бракує певного звука:

Я страх відкинув геть, байдужий став до болів.
У грудях миготять зірниці потайні.
Колись я в світі жив. Тепер, позбувшись волі,
Я цілим світом став… І світ живе в мені

(М. Руденко).

У слові “волі”, що римується зі словом “болів”, ніби “не вистачає” звука “в”. У.р. називають подеколи нерівноскладове римування:

Звичайні норми починають старіти,
тривожний пошук зводиться в закон,
коли стоїть історія на старті
перед ривком в космічний стадіон

(Ліна Костенко).

У римованому співзвуччі “старіти” — “старті” друге слово витворює враження У.р.