Трактат (лат. tractatus, від tractare — розглядати, досліджувати) — науково-теоретична праця, в якій аналізується складна проблема, всебічно аргументується нова концепція автора, особливо в епоху класицизму і Просвітництва. За строгою послідовністю викладу думок, способом їх аргументації Т. є антиподом есе. Класичними зразками Т., які стосуються проблем мистецтва, в тому числі літератури, можуть бути “Аналіз краси” англійського художника В.Хогарта (1753), “Лаокоон, або Про межі живопису і поезії” німецького драматурга Г.-Е.Лессінга (1766). В Україні до трактатів можна зарахувати поетики викладачів Києво-Могилянської академії, теологічні твори латинською мовою. Найхарактерніший з полемічних трактатів “Тренос” М.Смотрицького. Відомі й суто наукові трактати: “Зерцало богословія” Кирила Транквіліона Ставровецького (1618, 1635), “Мир з Богом чоловіку” Інокентія Гізеля (1661, 1678). Свій розквіт Т. пережив у творчості Г.Сковороди. Цікавим є Т. “Начальная дверь ко християнському добронравію”, написаний у діалогічній формі. Т. називають працю І.Франка”Із секретів поетичної творчості” (1898). Тепер замість Т. частіше вживають термін “монографія”.