Теонім (грецьк. theos — Бог і опута — ім’я) — назва богів. До Т. досить часто звертається художня література, передовсім поезія. Традиційним джерелом Т. є антична міфологія, зокрема бог мистецтв Аполлон разом з музами, богиня краси та кохання Афродіта та ін.: “І він спитав: — Яку б найти принаду, / Щоб привернуть тебе до рук моїх? — / Вона ж йому: — Світи щодня лампаду / Кіпріді добрій” (М.Рильський); “Ми сіємо пашню на неродюче лоно. / Часами служимо владиці Аполлону, /1 тліє ладан наш на вбогім олтарі” (М.Зеров). Досить часто українські поети зверталися і до вітчизняних Т., які стали базовими для історіософічної лірики представників “празької школи”: “Знаю — медом сонця, ой Ладо, / В твоїм древнім тілі — весна. / О моя Степова Елладо, / Ти й тепер антично-ясна” (Є.Маланюк); “Вітри розгорнули крила /1 крикнули чорним Дивом” (О.Стефанович); “Десь біля голосила Карна, / тужила Жля” (Оксана Лятуринська).