Скоромовка — поетичний жанр, живлений джерелами дитячого фольклору, зумовлений потребами етнопедагогіки. В основі С — дотепна гра спеціально скомпонованих важковимовних слів, призначена для тренування артикуляційного апарату дитини. Водночас вона, позначена тонким інструментуванням, виконує естетичну функцію, спонукає до словотворчості (“В сіни Мусій сіно носив”, “Надворі погода розмокропогодилася” тощо). Цю особливість С. зауважили авангардисти, зокрема футуристи, використовуючи її у своїй художній практиці (В.Шкловський, В.Хлебников — у Росії; М.Семенко в Україні). Сучасні поети, які передусім пишуть для дітей, часто звертаються до цього жанру (Тамара Коломієць, В.Войтович, Любов Пшенична та ін.):

Взявся
в’язь
в’язати сіті —
на рибалку
сіті
всі ті:
як рибалить
заманеться —
сам у сіті
попадеться!..
Доки
сіті
в’язь
в’язав,
той у сіті
в’язя взяв

(О. Орач).

Меню