Щедрівки — жанр народних величальних обрядових пісень, якими зустрічали початок нового хліборобського року, початок весняної рільницької праці, що починалася наприкінці березня.

Давні українці-рільники надавали особливої магічної ваги хліборобському новоріччю і назвали Щедрим вечором ніч перед його початком. Молодь і діти у цей вечір обходили оселі, величали господарів, віншували їх піснями-побажаннями. Свідченням того, що саме українці-хлібороби витворили цей вид пісенності, є і сама назва Щ., оскільки в інших слов’янських народів, навіть у найближчих сусідів, вона відсутня. Під впливом християнського календаря пісенно-обрядовий цикл хліборобського весняного новоріччя праукраїнців перенесено до Різдва та календарного Нового Року (за юліанським календарем, ст. стилем у XX ст. — напередодні 14 січня), а також другого Святвечора. У зв’язку з цим поряд із первісною, питомо українською, з’явилася нова запозичена назва цих обрядових пісень хліборобського новоріччя — колядки, що більше закріпилася за піснями першого, багатого святвечора Різдва. Поповнився і їх репертуар новотворами з християнськими мотивами. Щ., будучи однотипними з колядками за змістом, функціонально-структурними особливостями, зберегли свою первісну назву і характерний приспів “Щедрий вечір, святий вечір, добрим людям на здоров’я”. Однак ця диференціація між колядками і Щ. помітна тільки в окремих західних регіонах України. Мотиви Щ. знайшли своє втілення в художній літературі — “Ніч перед Різдвом” М.Гоголя, “Щедрий вечір” М.Стельмаха та ін.

Меню