Секстина (італ. sextina, від лат. sex — шість) — строфа із шести рядків подовженого (п’ятистопного чи шестистопного) ямба, що складається із чотиривірша (катрена) з перехресним римуванням та двовірша (диптиха) із суміжним римуванням за схемою: абабвв; досить поширена в українській поезії:
Щодень гостріші лінії руки, а
Темніше — восковіюче обличчя.
І голос твій уже такий слабкий, а
Неначе він доходить з потойбіччя.
Гарячим болем спалені уста,
А в у з голові — чорна тінь хреста в
(І.Качуровський).
Подеколи у С вживається римування за схемою абабаб (“Слово про рідну матір” М.Рильського) чи аббааб:
Чи зумієш ти кохати,
Щоб за все, про все забути,
Щоб усі зірвати пути,
Щоб усі зламати грати?
Чи зумієш ти літати,
Щоб зі мною в парі бути? б.
(М.Вороний)
Трапляються С, побудовані за принципом тернарного римування (аабввб). Всі ці схеми римування виникли в середньовічній італійській поезії, зазнавши у процесі еволюції певних модифікацій.