Розвиток дії— розгортання подій, що виростають із зав’язки, своєрідний перебіг розповіді автора про життя, стосунки і дії персонажів. У Р.д. викристалізовуються моральні якості персонажів, кожен з них несе ту чи іншу авторську думку, які у своїй сукупності утворюють авторську концепцію (ідею твору). Рушієм цього елемента сюжету є загострення конфлікту, інтрига. Приклад яскраво вираженої інтриги — розвиток дії в оповіданні М. Коцюбинського “Посол чорного царя”. Оповідач у зав’язці впізнає у сільському корчмареві ще в недалекому минулому безтурботного гультяя, фотографа. Розповідь Солонини про події, які кардинально змінили його життя під впливом побаченого і пережитого у руснацькому селі, і становить інтригу твору. Рельєфно вимальовується і характер конфлікту: це внутрішній психологічний злам у душі людини. Герой усвідомлює, що його попередні пошуки життєвих орієнтирів були хибними. Приїзд Солонини у село з найкращими намірами, зіткнення з селянами, перипетії, крізь які проходить герой, і складають Р.д. У Р.д. чітко окреслюються основні сюжетні лінії. Так, у повісті У. Самчука “Марія” — це взаємини Марії, Корнія, їхніх трьох синів, у романі-тетралогії “Волинь” — стосунки Володька та Матвія Довбенків. Основні персонажі, вступаючи в конфлікт, втягують у нього інших героїв. Так, у повісті М. Коцюбинського “Для загального добра” у розвитку подій важливу роль, окрім сім’ї Земфіра Нерона, з одного боку, та членів філоксерної комісії — з іншого, відіграють представники сільської влади, робітники, селяни, цигани. Внаслідок вдало скомпонованої інтриги виникають нові колізії. Прикладом несподіваної колізії може слугувати епізод із роману І. Багряного “Сад Гетсиманський”, в якому Андрій Чумак “розколов” слідчого. Р.д. — своєрідне втягування персонажів у певні силові поля, внаслідок чого герої поділяються на симпатичних авторові чи їх антиподів.