Поема (грецьк. роіеmа — твір) — ліричний, епічний, ліро-епічний твір, переважно віршований, у якому зображені значні події і яскраві характери. Назва “П.” загальна, у літературознавстві частіше мовиться про конкретний жанровий різновид П.: ліро-епічну, ліричну, епічну, сатиричну, героїчну, дидактичну, бурлескну, драматичну і т. п. Виникла П. на основі давніх і середньовічних героїчних пісень, сказань, епопей, що уславлювали визначні історичні події. Первісна П. мала епічний характер і нерідко була тісно пов’язана з міфологічною творчістю. Такими є “Іліада” Гомера, “Енеїда” Вергілія, “Пісня про Роланда”, “Слово про Ігорів похід”. В античну добу й середні віки П. називали анонімну чи авторську епопею. Власне з епопеї виникла сьогоднішня П. — і в першу чергу П. епічна. Іноді П. називають великий прозовий роман, який, крім глибокого змісту й широкого охоплення життєвих подій, відзначається пафосом і ліризмом (“Мертві душі” М. Гоголя, “Поема про море” О. Довженка). Близькими до них є П., писані прозою; які виникли в добу романтизму (А. Бертран) і досягли свого розквіту в добу символізму (ПІ. Бодлер, А. Рембо). Як жанр, що розвивається на межі епосу, лірики й драми, синтезуючи в собі їх характерні засоби та прийоми, П. залишається найпродуктивнішою і сьогодні.

Меню