Оцінка літературного твору — встановлення, фіксація, усвідомлення його художньої цінності (вартості). Цінність властива творові як об’єкту сприймання. О.л.т. дається реципієнтом на основі осягання цінності, неможлива без його безпосереднього сприймання. В структурі оцінного акту (Процесу) взаємодіють: суб’єкт оцінки (читач, критик); предмет оцінки (твір, компонент твору, творчість письменника); основа оцінки (естетична платформа, переконання, ідеали, навіть забобони). В результаті взаємодії цих компонентів після завершення сприймання твору виникає смакова 0., яка має стислий, згорнутий вигляд (прекрасно! оригінально! бездарно! і т.п.) і певний характер (позитивна, негативна, аналітична). Смакова оцінка в процесі полеміки, дискусії чи її передачі комусь у спілкуванні з приводу художніх цінностей розгортається, оформляється в логічно сформульоване судження, яке аргументується, мотивується, обстоюється звертанням до тексту, Шляхом його аналізу, інтерпретації, зіставлення з іншими творами. Читач стає критиком. О.л.т. — осереддя літературної критики, результат літературно-критичної діяльності, за допомогою якого літературна критика реалізує свою основну функцію — корегує процес естлдаїчної комунікації, прагне в адекватний спосіб (шляхом аналізу, переконування, формування громадської думки) регулювати літературний процес, спонукаючи змагальність талантів, формуючи шанобливе ставлення до них, сугеруючи художньо-естетичний плюралізм