ОБЕРНУ (Об’єднання реального мистецтва) — театральна група, що існувала у Ленінграді на межі 20—30-х XX ст., мала літературну секцію (К. Вагінов, О. Введенський, М. Заболоцький, Д. Хармс, І. Бехтерев та ін.), представники якої проголосилися “творцями не лише нової поетичної мови, а й нового почуття дійсності”. Набутком мистецтва, на їхню думку, має бути ” конкретний предмет, очищений від літературної та побутової шкаралущі”, який передається в поезії “з точністю механіки” через “зіткнення словесних смислів”. В обериутів як типових авангардистів проявилася тенденція до алогізму, гротеску і т. п., що виражали певну конфліктність світобудови, одночасне використання різних за протилежним значенням поетичних прийомів (так званий дуалізм):

Галя С, галина Ко
Миколая галя ман
Лико лема ляга со
Коло галі Миколан […]

(Д. Хармс).

Принципи обериутської поезії втілилися і в драматургії, зокрема у п’єсах О. Введенського “Ялинка в Івановичах”, “Довкіл можливо Бог” та ін. попередників європейського театру абсурду, “конкретної поезії”.