Муназара (араб.: суперечка, диспут) — у літературах Близького й Середнього Сходу — давня віршова форма, побудована у вигляді суперечки між уявними опонентами, кожен з яких вихваляє свої чесноти. Один із найдавніших зразків цього жанру — поема “Асирійське дерево” — пам’ятка перської літератури III-IV ст. Деякі поети (Асаді Тусі (XI ст.) — автор “Суперечки Ночі з Днем”, “Суперечки Землі з Небом” та ін.), надавали форму М.. касиді, де суперечка завершувалася вихвалянням тієї особи, якій присвячувався вірш.