Мова-посередник — мова, що стала проміжною ланкою у поширенні оригінального літературного твору. Нині М.-п. вважаються розповсюджені європейські мови (англійська, німецька, французька), якими переважна більшість перекладів виконується вперше. Наприклад, М.-п. для Лесі Українки у перекладі гімнів “Рігведи”, написаних санскритом, — німецька; І.Франко, перекладаючи індійські легенди з “Махабгарати”, також користувався німецьким посередником; П.Куліш, намагаючись подати україномовний варіант Біблії, використовував англійський текст. З другої половини XX ст. зростає тенденція перекладати тексти безпосередньо з оригіналу (або ж за підрядником), без участі М.-п.