Мелічна поезія, або Меліка (грецьк. melos — пісня) — еллінська лірика в період її розквіту (VI-V ст. до н.е.), що виконувалася під акомпанемент ліри, характеризувалася розмаїтим комбінуванням віршових розмірів та фольклорних форм (епіталами, гіменеї, заплачки, гімни і т.п.). Розрізнялася хорова М.п. (Піндар) і сольна (Сапфо, Анакреонт), уславлювала богів, героїв, спортсменів.