Логаеди (грецьк. logaoidikos, від logos — слово та aoide — спів) — у квантитативній версифікації — вірші мішаних розмірів, утворені сполученням чотиридольних стоп (дактиль, анапест) із тридольними (ямб, хорей), поширені в античній поезії, зокрема в ліриці та трагедії. На їхній основі витворювалися нові строфічні структури (Алкеева строфа чи Фалекіїв вірш). Вживаються і в тонічних віршах, в яких наголоси розподіляються всередині віршового рядка з нерівномірними складовими проміжками. Окремі випадки Л. спостерігаються і в українській поезії, зокрема у вірші М.Рильського “Літо останній справляє бенкет”. Логограф (грецьк. logos — слово, grapho – пишу) — певний автор перших творів еллінської історичної прози VI-V ст. до н.е., в якій на підставі міфів робилася спроба відновити легендарну історію давньогрецьких полісів, “варварських” країн, аристократичні родоводи (Гекатей Мілетськйй, Харон, Ксанф), встановити тяглість давньогрецької культури (“Аттида” Гелланіка). Л. також називався автор промов для виступу в суді, написаних на замовлення. Одним із них був Лісій.

Меню