Літературознавча історіографія — допоміжна літературознавча дисципліна, яка описує, систематизує, аналізує й оцінює літературознавчі праці. Від бібліографії відрізняється своєрідним критицизмом, оскільки покликана дати уявлення про зміст і характер, жанр літературознавчих праць, визначити їх вартість стосовно піднятих у них проблем, аналізованих творів, з урахуванням рівня науки часу, коли ті праці з’явилися, і часу, коли створюється нова історіографічна праця. Л.і. залежить від філософсько-естетичних поглядів автора, рівня літературознавства відповідного часу і суспільних умов, які забезпечують свободу наукової творчості або через цензуру чи інші адміністративно-політичні канали справляють тиск на літературознавця-історіографа. Така залежність чітко увиразнюється, коли зіставити оглядові праці про українське літературознавство, створені О.Білецьким в Україні, В.Петровим і В.Кравцівим в еміграції.